|
Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.
У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки його перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок. Необхідних для шкільного навчання.
Накопичення цих передумов – непроста справа. Що ж можна і чого не можна роботи до школи?
НЕ СЛІД:
- До приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості4
- Оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;
- Проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.
НЕОБХІДНО:
- прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
- навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
- вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей - дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.
Світогляд дитини, її знання - це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки - знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона безпосередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо:
Світогляд дитини - це те, що вона:
- знає про себе (прізвище, ім'я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);
- знає про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці
кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сон це, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;
- знає про світ;
- полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, письменники, художники, композитори);
- знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці - за своєю вихованість невихованістю; добротою, чуйністю - байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;
- знає про сучасну техніку, транспорт.
Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, з яких звуків складають слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчитися робити звуковий аналіз слів, тобто вміти назвати звуки, з яких складається слово.
ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ?
Щоб правильно організувати процедуру тестування та уникнути можливих помилок, а т кож перевірити себе як експериментатора, пропонуємо поради:
1. Запропонуйте дитині завдання у формі спільної гри. Це дозволить зняти зайве напруження, викличе довіру до вас, зробить ситуації природнішою. Дитина може захопитися процесом і не переживатиме приводу можливих помилок та оцінки її компетентності.
2. Створіть сприятливі умови. Перевірте чи зручно дитина сидить, чи достатньо тихо та світло в кімнаті, чи ні відволікає її щось від роботи.
3. Переконайтеся, ще дитина добре почувається (нагодована, бадьора, в міру спокійна).
4. У процесі тестування зберігайте нейтралітет: не піддавайтеся на провокаційні прохання дитини підказати або зробити завдання за неї.
5. Похваліть дитину за успішно виконане завдання, підтримайте, якщо у неї виникли сумніви.
6. Не виправляйте помилок. Закінчуйте роботу на позитивній ноті незалежно від результатів. У розв'язанні останнього завдання ви можете підказувати дитині, але бали за це завдання не ставте.
7. Давайте завдання невеликими блоками (не більше ніж 30 хв) з перервами. Намагайтеся дотримуватися схеми: «легкі, важкі, легкі, відпочинок». У цьому випадку ви зведете до мінімуму помилки, які дитина може зробити через перенапруження.
Ви повинні пам'ятати про деякі обмеження щодо тестів:
- 1.Психологічні тести не мають оцінок «добре», «погано». Найбільше, що може дати тест, - це можливість порівняти рівень розвитку дитини з іншими за цією ознакою, теоретично - з дітьми того самого віку та статі.
- 2.В основі тестів лежить вірогідність, тому висновків на 100 % робити не можна.
- 3.Людина - істота цілісна. Не можна виривати її окремі риси з контексту та за результатами однієї проведеної анкети робити висновок про особистість загалом.
- 4.Будь-який результат - це інформація, яку можна використати з різною метою. Не навішуйте ярликів («у дитини погана пам'ять»), а намагайтеся допомогти дитині розвиватися.
ТЕСТИ ДЛЯ БАТЬКІВ
Тест 1
Дає змогу визначити, наскільки у дитини розвинені вольові звички - стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам'ятовування, уваги, навичок мислення.
1. Чи достатньо сформовані у дитини гігієнічні навички (чистить зуби вранці, миє руки перед їжею)?
а) робить завжди сама, без нагадування;
б) робить завжди, але інколи треба нагадувати;
в) без спеціального нагадування не робить.
2. Чи допомагає дитина вдома по господарству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл)?
а) робить постійно;
б) робить часто;
в) робить дуже рідко.
3. Чи є у дитини стійкі навички самообслуговування (може сама собі приготувати бутерброд, одягнутися відповідно до погоди, зав'язати шарф)?
а) є достатньою мірою;
б) є деякі;
в) немає.
4. Чи вміє дитина утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хв), коли знаходиться сама (у читанні вголос, малюванні, грі)?
а) дуже часто вміє;
б) вміє зрідка;
в) не вміє.
5. Чи здатна дитина керувати своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерок, хоч вони їй доступні; не капризує, коли старші щось заборонили)?
а) уміє достатньою мірою;
б) уміє тільки зрідка;
в) не вміє.
6. Чи вміє дитина поводитися за столом (правильно сидить, охайно їсть)?
а) як правило, вміє;
б) вміє, але робить далеко не завжди;
в) не вміє.
7. Чи є у дитини більш-менш стійкі інтереси: слухання музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну?
а) всі досить стійкі;
б) інтереси є, але весь час змінюються;
в) наявні інтереси відсутні.
8. Чи вміє дитина поводитись у суспільстві (не перебиває старших, без нагадування вітається, прощається, дякує)?
а) вміє;
б) вміє, але інколи доводиться нагадувати;
в) не вміє.
9. Чи дотримується дитина певного режиму дня (часу прогулянки, їжі)?
а) як правило, так;
б) взагалі дотримується, але інколи порушує
в) ні, не дотримується.
10. Якщо дитина ставить запитання, чи завжди вона вислуховує відповіді?
а) як правило, з цікавістю вислуховує пояснення;
б) інколи, відповідаючи на запитання, не слухає, відволікається;
в) інколи запитує просто так, не потребуючи відповіді.
11. Чи прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки, зошити після читання, письма?
а) завжди прибирає;
б) завжди прибирає після нагадування;
в) не прибирає.
Аналіз результатів
Перший варіант відповіді (а) в кожному запитанні - 3 бали, другий (б) - 2 бали, третій (в) - 1 бал.
Потім знаходять суму балів, одержаних в усіх 11 запитаннях.
Рівень сформованості вольових звичок визначається за такими критеріями:
- високий – 33-27 балів;
- хороший – 26-22 бали;
- середній - 21-18 балів;
- низький - 18 балів і нижче.
Тест 2
Дає змогу визначити, чи готові ви від свою дитину до школи.
1.Мені здається, що моя дитина вчитися гірше за інших дітей.
2.Я побоююсь, що моя дитина часто ображатиме інших дітей.
3.На мій погляд, чотири уроки - це непомірне навантаження на малюка.
4.Важко бути впевненим, що вчителі менших класів добре розуміють дітей.
5.Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, коли вчителька - її рідна мати.
6.Важко уявити, що першокласник може швидко навчитись читати, писати, рахувати.
7.Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.
8.Боюся навіть думати про те, що моя дитина обходитиметься без денного сну.
9.Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.
10.Моя дитина ніколи не ходила до дитячого садка і весь час проводила з матусею.
11.Початкова школа, на мою думку, рідко здатна чогось навчити дитину.
12.Я побоююсь, що однокласники дражнитимуть мою дитину.
13.Мій малюк значно слабший за своїх однолітків.
14.Боюсь, що вчителька не зможе правильно оцінити успіхи кожної дити.
15.Моя дитина часто каже: «Мамо, ми підемо до школи разом!»
Впишіть свої відповіді до таблиці 3: якщо ви згодні з твердженням, напишіть хрестик після косої рисочки, якщо незгодні - залиште клітинку порожньою.
Таблиця З
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
1)
|
2)
|
3)
|
4)
|
5)
|
6)
|
7)
|
8)
|
9)
|
10)
|
11)
|
12)
|
13)
|
14)
|
15)
|
Разом
|
|
Аналіз результатів
- •до 4 балів - це означає, що у вас є всі підстави оптимістично чекати 1 вересня (ви самі достатньо готові до шкільного життя вашої дитини);
- •5-10 балів - краще підготуватися до можливих труднощів заздалегідь;
- •10балів і більше - було б непогано порадитися з дитячим психологом.
А тепер звернемо увагу на те, в яких стовпчиках отримано 2 чи 3 хрестики:
1— необхідно більше займатися іграми і завданнями, які розвивають пам'ять, увагу, дрібну моторику;
2— необхідно звернути увагу на те, чи вміє ваша дитина спілкуватися з іншими дітьми;
3— передбачаються труднощі, пов'язані із здоров'ям дитини, але ще є час для загартуввання;
4— побоювання, що дитина не знайде контакту з учителем: треба пограти з дитиною в сюжетно-рольові ігри за шкільною тематикою;
5—дитина дуже прив'язана до матері. Може, краще віддати її в невеличкий клас чи віддати до школи на наступний рік? У будь-якому випадку корисно пограти з дитиною в школу.
МЕМОРАНДУМ ДІТЕЙ СВОЇМ БАТЬКАМ
1.Не зламайте мене. Я абсолютно точно знаю, що я не повинен мати все те, чого я прошу. Я тільки перевіряю вас.
2.Не бійтеся бути рішучими зі мною. Мені це подобається, оскільки тоді я знаю, як далеко зайшов.
3.Не застосовуйте до мене силу. Це переконає мене, що силою можна вирішити все. Я швидше відгукнуся, якщо мене просто поведуть за собою.
4.Не будьте непослідовними. Це заплутує мене, я можу відмовитися навіть від того, що добре знаю та вмію робити.
5.Не давайте зайвих обіцянок, якщо ви не можете їх виконати. Я можу втратити довіру до вас.
6.Ніколи не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось для того, щоб засмутити вас. Інакше я й надалі намагатимуся здобувати такі «перемоги».
7.Не дуже засмучуйтеся, коли я кажу «Я ненавиджу тебе». Я не маю на увазі саме це, але хочу, щоб ви почувалися себе винними за те, що зробили мені зле.
8.Ніколи не змушуйте мене почуватися себе маленьким. Я обов'язково зреагую і виставлятиму себе «великою цяцею".
9.Не акцентуйте уваги на моїх «поганих звичках». Це тільки надихне мене продовжувати робити саме так.
10. Не робіть зауважень у присутності чужих людей. Я краще зрозумію все, коли ви спокійно поговорите зі мною віч-на-віч.
11.Не обговорюйте мою поведінку, коли конфлікт у розпалі. З багатьох причин я не дуже добре вас зрозумію. Абсолютно правильно вимагати від мене нормальної поведінки, але давайте поговоримо про це пізніше.
12.Ніколи не робіть за мене те, що я можу зробити сам. Це примушує мене почуватися маленьким і я продовжуватиму використовувати вашу допомогу.
13.Не намагайтеся постійно повчати мене. Ви самі здивувалися б, якби дізналися, що я давно знаю, що добре, а що — погано.
14.Не будьте дуже вимогливими. Якщо ви поводитиметеся так, я буду змушений захищатися і не слухатиму вас.
15.Не змушуйте мене відчувати, що мої помилки є моїми гріхами. Я маю навчитися помилятися, оскільки без цього нічого у житті не буває.
16.Не вимагайте від мене пояснень моєї поганої поведінки, оскільки я справді не знаю, чому вчинив саме так.
17.Не перевіряйте постійно мою чесність, оскільки я можу злякатись і швидко навчуся брехати.
18.Не забувайте, що я часто експериментую і роблю це із задоволенням. Так я вчусь, тому треба змиритися з цим.
19.Не захищайте мене від обставин, оскільки я вчуся лише на власному досвіді.
20.Не переймайтеся моїми «маленькими хворобами», оскільки я можу швидко зрозуміти, що дуже приємно, коли тобі приділяють багато уваги.
21.Не відмахуйтеся від мене, коли я вас про щось запитую.
22.Не думайте, що, вибачившись переді мною, принизите власну гідність. Чесне визнання своїх помилок викличе в мене дуже теплі почуття до вас.
23.Ніколи не кажіть, що ви абсолютно безгрішні та ідеальні.
24.Не дозволяйте собі показати, що ваші переживання щось більше, ніж мої. Від цього я ще більше злякаюся. Показуйте мені свою мужність.
25.Не забувайте, що я не можу існувати без підтримки та розуміння. Але я не повинен нагадувати вам про це, чи не так? | |