Психологічна  готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

У дошкільному віці виникають поки що  тільки задатки його перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок. Необхідних для шкільного навчання.

Накопичення цих передумов – непроста справа. Що ж можна і чого не можна роботи до школи?

НЕ СЛІД:

• До приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості4
• Оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;
• Проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

НЕОБХІДНО:

• прищепити дитині інтерес до пізнання на­вколишнього світу, навчити спостерігати, дума­ти, осмислювати побачене і почуте;
• навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
• вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажан­ня потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей - дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.

Світогляд дитини, її знання - це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки - знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона без­посередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх за­нять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо:

Світогляд дитини - це те, що вона:

• знає про себе (прізвище, ім'я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю  (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, ви­датні люди);
• знає про явища природи: пори року, їх по­слідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці
  кожної пори року, їх загальну кількість і по­слідовність; дні тижня, частини доби; про сон­ це, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;
• знає про світ;
• полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, пись­менники, художники, композитори);
• знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі,  серед людей, на вулиці - за своєю вихованість невихованістю; добротою, чуйністю - байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;
• знає про сучасну техніку, транспорт.

Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, з яких звуків складають слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчитися робити звуковий аналіз слів, тобто вміти назвати звуки, з яких складається слово.

ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ?

Щоб правильно організувати процедуру тестування та уникнути можливих помилок, а т кож перевірити себе як експериментатора, пропонуємо поради:

1. Запропонуйте дитині завдання у формі спільної гри. Це дозволить зняти зайве напруження, викличе довіру до вас, зробить ситуації природнішою. Дитина може захопитися процесом і не переживатиме приводу можливих помилок та оцінки її компетентності.

2. Створіть сприятливі умови. Перевірте чи зручно дитина сидить, чи достатньо тихо та світло в кімнаті, чи ні відволікає її щось від роботи.

3. Переконайтеся, ще дитина добре почуваєть­ся (нагодована, бадьора, в міру спокійна).

4. У процесі тестування зберігайте нейтралі­тет: не піддавайтеся на провокаційні прохання дитини підказати або зробити завдання за неї.

5. Похваліть дитину за успішно виконане завдання, підтримайте, якщо у неї виникли сум­ніви.

6. Не виправляйте помилок. Закінчуйте ро­боту на позитивній ноті незалежно від резуль­татів. У розв'язанні останнього завдання ви мо­жете підказувати дитині, але бали за це завдан­ня не ставте.

7. Давайте завдання невеликими блоками (не більше ніж 30 хв) з перервами. Намагайтеся до­тримуватися схеми: «легкі, важкі, легкі, відпо­чинок». У цьому випадку ви зведете до мінімуму помилки, які дитина може зробити через пере­напруження.

Ви повинні пам'ятати про деякі об­меження щодо тестів:

1. 1.Психологічні тести не мають оці­нок «добре», «погано». Найбільше, що може дати тест, - це можливість по­рівняти рівень розвитку дитини з іншими за цією ознакою, теоретич­но - з дітьми того самого віку та статі.
2. 2.В основі тестів лежить вірогід­ність, тому висновків на 100 % робити не можна.
3. 3.Людина - істота цілісна. Не можна виривати її окремі риси з контексту та за результатами однієї про­веденої анкети робити висновок про особистість загалом.
4. 4.Будь-який результат - це інфор­мація, яку можна використати з різною метою. Не навішуйте ярликів («у ди­тини погана пам'ять»), а намагайтеся допомогти дитині розвиватися.

ТЕСТИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Тест 1

Дає змогу визначити, наскільки у дитини розвинені вольові звички - стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам'ятову­вання, уваги, навичок мислення.

1.  Чи достатньо сформовані у дити­ни гігієнічні навички (чистить зуби вранці, миє руки перед їжею)?

а)  робить завжди сама, без нагадування;

б)  робить завжди, але інколи треба нагадувати;

в)  без спеціального нагадування не робить.

2.  Чи допомагає дитина вдома по господар­ству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл)?

а)  робить постійно;

б)  робить часто;

в)  робить дуже рідко.

3.  Чи є у дитини стійкі навички самообслу­говування (може сама собі приготувати бутер­брод, одягнутися відповідно до погоди, зав'яза­ти шарф)?

а)  є достатньою мірою;

б)  є деякі;

в)  немає.

4. Чи вміє дитина утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хв), коли знаходиться сама (у читанні вголос, малюванні, грі)?

а)  дуже часто вміє;

б)  вміє зрідка;

в)  не вміє.

5.  Чи здатна дитина керувати своїми бажан­нями (не їсть перед їжею цукерок, хоч вони їй доступні; не капризує, коли старші щось забо­ронили)?

а)  уміє достатньою мірою;

б)  уміє тільки зрідка;

в)  не вміє.

6.  Чи вміє дитина поводитися за столом (пра­вильно сидить, охайно їсть)?

а)  як правило, вміє;

б)  вміє, але робить далеко не завжди;

в)  не вміє.

7.  Чи є у дитини більш-менш стійкі інтере­си: слухання музики, малювання, заняття мова­ми, конструювання, ліплення з пластиліну?

а)  всі досить стійкі;

б)  інтереси є, але весь час змінюються;

в)  наявні інтереси відсутні.

8.  Чи вміє дитина поводитись у суспільстві (не перебиває старших, без нагадування вітаєть­ся, прощається, дякує)?

а)  вміє;

б)  вміє, але інколи доводиться нагадувати;

в)  не вміє.

9.  Чи дотримується дитина певного режиму дня (часу прогулянки, їжі)?

а)  як правило, так;

      б) взагалі дотримується, але інколи порушує

в) ні, не дотримується.

10.  Якщо дитина ставить запитання, чи зав­жди вона вислуховує відповіді?

а)  як правило, з цікавістю вислуховує пояснення;

б)  інколи, відповідаючи на запитання, не слухає, відволікається;

в)  інколи запитує просто так, не потребуючи відповіді.

11.  Чи прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки, зошити після читання, письма?

а)  завжди прибирає;

б)  завжди прибирає після нагадування;

в)  не прибирає.

Аналіз результатів

Перший варіант відповіді (а) в кожному за­питанні - 3 бали, другий (б) - 2 бали, третій (в) - 1 бал.

Потім знаходять суму балів, одержаних в усіх 11 запитаннях.

Рівень сформованості вольових звичок ви­значається за такими критеріями:

• високий – 33-27 балів;
• хороший – 26-22 бали;
• середній - 21-18 балів;
• низький - 18 балів і нижче.

Тест 2

Дає змогу визначити, чи готові ви від свою дитину до школи.

1.Мені здається, що моя дитина вчитися гірше за інших дітей.

2.Я побоююсь, що моя дитина часто ображатиме інших дітей.

3.На мій погляд, чотири уроки - це непомірне навантаження на малюка.

4.Важко бути впевненим, що вчителі менших класів добре розуміють дітей.

5.Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, коли вчителька - її рідна мати.

6.Важко уявити, що першокласник може швидко навчитись читати, писати, рахувати.

7.Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.

8.Боюся навіть думати про те, що моя дитина обходитиметься без денного сну.

9.Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.

10.Моя дитина ніколи не ходила до дитячого садка і весь час проводила з матусею.

11.Початкова школа, на мою думку, рідко здатна чогось навчити дитину.

12.Я побоююсь, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

13.Мій малюк значно слабший за своїх од­нолітків.

14.Боюсь, що вчителька не зможе правильно оцінити успіхи кожної дити.

15.Моя дитина часто каже: «Мамо, ми підемо до школи разом!»

Впишіть свої відповіді до таблиці 3: якщо ви згодні з твердженням, напишіть хрестик після косої рисочки, якщо незгодні - залиште клітин­ку порожньою.

Таблиця З

Аналіз результатів

• •до 4 балів - це означає, що у вас є всі підстави оптимістично чекати 1 вересня (ви самі до­статньо готові до шкільного життя вашої дити­ни);
• •5-10 балів - краще підготуватися до мож­ливих труднощів заздалегідь;
• •10балів і більше - було б непогано порадитися з дитячим психологом.

А тепер звернемо увагу на те, в яких стовпчи­ках отримано 2 чи 3 хрестики:

1— необхідно більше займатися іграми і зав­даннями, які розвивають пам'ять, увагу, дрібну моторику;

2— необхідно звернути увагу на те, чи вміє ваша дитина спілкуватися з іншими дітьми;

3— передбачаються труднощі, пов'язані із здоров'ям дитини, але ще є час для загартуввання;

4— побоювання, що дитина не знайде кон­такту з учителем: треба пограти з дитиною в сюжетно-рольові ігри за шкільною тематикою;

5—дитина дуже прив'язана до матері. Може, краще віддати її в невеличкий клас чи віддати до школи на наступний рік? У будь-якому ви­падку корисно пограти з дитиною в школу.

МЕМОРАНДУМ ДІТЕЙ СВОЇМ БАТЬКАМ

1.Не зламайте мене. Я абсолютно точно знаю, що я не повинен мати все те, чого я про­шу. Я тільки перевіряю вас.

2.Не бійтеся бути рішучими зі мною. Мені це подобається, оскільки тоді я знаю, як далеко зайшов.

3.Не застосовуйте до мене силу. Це переко­нає мене, що силою можна вирішити все. Я швидше відгукнуся, якщо мене просто пове­дуть за собою.

4.Не будьте непослідовними. Це заплутує мене, я можу відмовитися навіть від того, що добре знаю та вмію робити.

5.Не давайте зайвих обіцянок, якщо ви не мо­жете їх виконати. Я можу втратити довіру до вас.

6.Ніколи не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось для того, щоб за­смутити вас. Інакше я й надалі намагатимуся здобувати такі «перемоги».

7.Не дуже засмучуйтеся, коли я кажу «Я не­навиджу тебе». Я не маю на увазі саме це, але хочу, щоб ви почувалися себе винними за те, що зробили мені зле.

8.Ніколи не змушуйте мене почуватися себе маленьким. Я обов'язково зреагую і виставля­тиму себе «великою цяцею".

9.Не акцентуйте уваги на моїх «поганих звич­ках». Це тільки надихне мене продовжувати ро­бити саме так.

10. Не робіть зауважень у присутності чужих людей. Я краще зрозумію все, коли ви спокійно поговорите зі мною віч-на-віч.

11.Не обговорюйте мою поведінку, коли конфлікт у розпалі. З багатьох причин я не дуже добре вас зрозумію. Абсолютно правильно ви­магати від мене нормальної поведінки, але да­вайте поговоримо про це пізніше.

12.Ніколи не робіть за мене те, що я можу зробити сам. Це примушує мене почуватися маленьким і я продовжуватиму використовува­ти вашу допомогу.

13.Не намагайтеся постійно повчати мене. Ви самі здивувалися б, якби дізналися, що я дав­но знаю, що добре, а що — погано.

14.Не будьте дуже вимогливими. Якщо ви поводитиметеся так, я буду змушений захища­тися і не слухатиму вас.

15.Не змушуйте мене відчувати, що мої по­милки є моїми гріхами. Я маю навчитися поми­лятися, оскільки без цього нічого у житті не бу­ває.

16.Не вимагайте від мене пояснень моєї по­ганої поведінки, оскільки я справді не знаю, чому вчинив саме так.

17.Не перевіряйте постійно мою чесність, оскільки я можу злякатись і швидко навчуся бре­хати.

18.Не забувайте, що я часто експериментую і роблю це із задоволенням. Так я вчусь, тому треба змиритися з цим.

19.Не захищайте мене від обставин, оскіль­ки я вчуся лише на власному досвіді.

20.Не переймайтеся моїми «маленькими хворобами», оскільки я можу швидко зрозумі­ти, що дуже приємно, коли тобі приділяють ба­гато уваги.

21.Не відмахуйтеся від мене, коли я вас про щось запитую.

22.Не думайте, що, вибачившись переді мною, принизите власну гідність. Чесне визнан­ня своїх помилок викличе в мене дуже теплі по­чуття до вас.

23.Ніколи не кажіть, що ви абсолютно безгрішні та ідеальні.

24.Не дозволяйте собі показати, що ваші переживання щось більше, ніж мої. Від цього я ще більше злякаюся. Показуйте мені свою мужність.

25.Не забувайте, що я не можу існувати без підтримки та розуміння. Але я не повинен нага­дувати вам про це, чи не так?