День партизанської слави 

День партизанської слави — свято Україні, відзначається щорічно 22 вересня. День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.
6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території, сприяючи просуванню частин і з’єднань Радянської Армії на захід.

Ще з радянських часів подвиг партизан-підпільників увічнюють у багатьох населених пунктах України пам'ятники, історичні музеї, музеї партизанської слави. Та з кожним днем стає все менше й менше учасників тих страшних подій історії, що з відстані часу набувають нового осмислення.

      Ми не повинні забувати про тих людей, які пройшли крізь найскладніші випробування, відстояли право людей на свободу, врятували нашу країну та світ від нацизму. У День партизанської слави ми з великою вдячністю говоримо про мужність, стійкість та самовідданість. І ми вшановуємо всіх тих, хто подарував майбутнє нам та нашим нащадкам.

14 жовтня: Покрова, День козацтва і захисника України

   14 жовтня українці святкують одразу три свята. Перше – Свято Покрови Божої Матері, друге – День українського козацтва, третє свято, дуже молоде – День захисника України.

Усі ці свята дуже взаємопов’язані й виникали послідовно.

Автор ілюстрації: Юрій Журавель

     14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. У народі говорять: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем».Це свято вважається одним із найбільш шанованих свят в Україні. Не виникає навіть суперечок між православними українцями й рідновірами, котрі хоч і вкладають у це свято зовсім різний зміст, ставляться до нього дуже шанобливо.Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкву на честь Покрова Богородиці з її іконою. І. до речі, саме у цей день, козаки збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами.Цікаво, що козаки настільки глибоко й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова.

День визволення України від фашистських загарбників 28 жовтня

   Вперше це свято почали відзначати тільки в 2009 році згідно з Указом колишнього президента Віктора Ющенка № 836/2009. У документі вказується, що дата введена «з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, а також вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу під час Другої світової війни».

Як відомо, під час Другої світової війни в Україні проходили битви, багато з яких мали особливо важливе значення і безпосереднім чином впливали на хід війни.Перші населені пункти в районі Донбасу радянські війська звільнили в грудні 1942 року. Основні бої за визволення республіки тривали з січня 1943 року по осінь 1944 року. В цей час на українській території було зосереджено до половини всіх радянських сил.

23 серпня 1943 року було звільнено Харків, у вересні-жовтні цього ж року йшла битва за Дніпро, кульмінацією якої стало вигнання фашистів з Києва. Завершила цей етап війни Карпатська операція, яка успішно пройшла 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944-го радянські війська визволили Ужгород, а 28-го вийшли на сучасну західну межу України. Всього в 1943–1944 роках Збройні сили СРСР провели на території УРСР 15 наступальних операцій.

На даний час у цей день прийнято віддавати данину пам'яті воїнам, загиблим у боях за визволення України, та мирним жителям, що постраждали від дій фашистських окупантів.

21 листопада в Україні відзначають День гідності та свободи

В Україні 21 листопада відзначають День гідності та свободи – свято на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції гідності (2013 року).

«Цього дня 5 років тому українці вийшли з мирним протестом на майдан Незалежності в Києві, щоб відстояти свої цінності та свободу. Після того були важкі місяці протистоянь, жорстокі розгони та вбивства мирних громадян. Важкою ціною українці вистояли і перемогли! Світла пам’ять загиблим!» – написав у Facebook-у прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.

Це свято відзначалося як День свободи з 2005-го по 2011 рік. За правління Віктора Януковича його відзначення фактично скасували, об’єднавши із Днем Соборності 22 січня.

У 2014 році президент Петро Порошенко відновив його офіційний статус, відтоді Україна одночасно святкує річниці Помаранчевої революції і Євромайдану.

День па́м'яті жертв голодомо́ру

Щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.   Голодомор – в ці дев'ять букв вміщаються два роки жахливих подій в Україні в 1932-1933 роках, які забрали в небуття життя майже чотирьох мільйонів українців і ще більше шести мільйонів – ненароджених дітей. На згадку про десять мільйонів невинних людей українці знову запалили в своїх будинках свічки пам'яті. Цю традицію в 2003 році запропонував відомий британський дослідник Голодомору Джеймс Мейс, завдяки якому про жахливі події дізнався весь світ. День пам'яті жертв Голодомору офіційно відзначається з 1998 року.
    Довгий час Голодомор всіляко замовчувався владою СРСР і тільки після початку, в 1985 році, перебудови архіви почали поступово розсекречувати. Згідно з їхніми даними, повідомлення про перші масові випадки голодування і смерті від голоду після неврожаю 1932 року відносять до початку січня 1933 року. Спочатку повідомлялося лише про Умань в Черкаській області, але вже до початку березня найбільш "вражені продускладненнями" виявилися Дніпропетровська, Київська, Вінницька, Донецька, Одеська та Харківська області. До кінця березня голод запанував в усіх областях, почався пік Голодомору, який тривав до травня – саме в цей період зафіксовано найбільше випадків канібалізму. Лише з приходом літа і першим урожаєм масовий голод пішов на спад. Довгий час багато істориків і демографи намагалися вирахувати точну кількість жертв – називалися різні цифри: від двох до семи мільйонів осіб. Лише в січні 2010 року Апеляційний суд Києва, вивчивши тисячі архівних документів, виніс вердикт – жертвами Голодомору стало 10 млн 63 тис. осіб

22 січня – День Соборності України

    День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.
    Йому передувало підписання (22 січня 1918 р.) Четвертого універсалу Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Західно-Українську Народну Республіку було проголошено в листопаді 1918 року. Процес об’єднання України завершився 22 січня 1919 року. 
Сьогодні, після двох десятків років Незалежності, проблема соборності України є, на жаль, не менш актуальною. І це, напевне, перше, що я не можу пробачити сучасним українським політикам. Культурні та ментальні відмінності між українцями Сходу й Заходу існували завжди, вони отримали назву "синдром Збруча", однак завжди наші співвітчизники прагли єдності. Акт возз’єднання УНР та ЗУНР – історичний факт, який показав безсилля будь-яких спроб роз’єднати український народ, протиставити українців один одному. 
На полях Першої світової війни відбувалося братання Українських січових стрільців, що воювали у складі війська Австро-Угорщини, та українців-вояків армії Російської імперії. Згодом усвідомлена необхідність єдності змусила українські західні регіони до проголошення самостійності з метою возз’єднання з Українською Народною Республікою. 

   21 січня 1990 року жителі багатьох населених пунктів по дорозі між Києвом і Львовом утворили живий ланцюг, відзначивши цю історичну дату. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року. 
І ось події 2004-2005 років: політичні скандали та фальсифікації, розділення понять Схід і Захід, сепаратистські настрої Донбасу та сміх на тему ПІСУАР там, де треба плакати. 
Сьогодні час згадати, як було досягнуто єдності тоді, 22 січня 1919 року. 
    Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної єдності, свідченням їхнього самоусвідомлення, важливою віхою процесу становлення політичної нації. Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась об’єднуючим чинником і чи не єдиним спільним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху. Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню залишків ідей федералізму в ментальності національної політичної еліти. 
   Об’єднання мало і практично-політичний аспект, адже обидві держави потребували концентрації збройних сил та взаємної допомоги для захисту своїх територій від іноземного військового втручання, яке на той час набуло форми агресії. Важливим є й факт легітимності завершального соборницького процесу, який передував Акту Злуки. 

Бій під Крутами

Бій під Крутами – одна з тих сторінок історії, що привертають увагу суспільства, та в яких завжди переплітається правда із вимислом, міфами та спробами політичних спекуляцій.

В цих умовах стати на захист Києва були здатні, мабуть, лише  гімназисти та студенти. 5 січня 1918 року було створено студентський курінь Січових стрільців. Він нараховував дві сотні добровольців, в основному студентів київських університетів. Керівництво загоном взяв на себе старшина Андрій Омельченко.

Добровольці почали тренування, які продовжувались не більше тижня, до 26 січня. Звісно, про жодну адекватну військову підготовку не могло йти і мови. У той же день загін підпорядковується Аверкію Гончаренко, переправляється під Бахмач, де разом з чотирма сотнями курсантів 1-ї Київської юнкерської школи імені Богдана Хмельницького має стати на захист Києва.

Бій під Крутами розпочався 29 січня о дев’ятій ранку з бойового зіткнення захисників з передовим загоном матросів, які намагалися взяти станцію одним ударом. Більшовики мали значну чисельну перевагу, їхній трьохтисячний загін намагався взяти захисників в кільце. З тилу крутян підтримував бронепоїзд з гарматою, який обстрілював нападників.

У запеклому п’ятигодинному бою захисники понесли значні втрати, але змогли відбити перші атаки ворога. Аж ось почали закінчуватись патрони, замовкла і гармата, відстрілявши весь боєзапас. Омельченко запросив підтримки, але штаб не відповів. Як з’ясувалося потім, штабісти кинули бійців напризволяще, втікаючи на потязі назад до Києва. Так поспішали, що навіть забули відчепити вагони з боєкомплектом…

В цій ситуації юнкери та студенти почали відступати. У бійців Омельченка позаду була відкрита місцевість, тож старшина прийняв рішення багнетною атакою деморалізувати ворога, щоб мати змогу відступити з меншими втратами. Зіткнувшись в рукопашному бою з професійними військовими, крутяни понесли великі втрати, загинув і старшина Омельченко. Тільки резерв, який вчасно прийшов на допомогу, зашкодив більшовикам взяти бійців у полон.

2 лютого – річниця Сталінградської битви

Сталінградська битва тривала з 17 липня 1942 року по 2 лютого 1943 року, і вважається наймасштабнішою сухопутною битвою в історії людства. Ця битва позначила перелом в ході Другої світової війни, в ході цієї битви радянські війська остаточно зупинили війська гітлерівської Німеччини, і змусили їх зупинити наступ на російські землі.Історики вважають, що загальна площа, на якій розгорталися військові дії під час Сталінградської битви, дорівнює сто тисяч квадратних кілометрів.У ній брали участь два мільйони людей, також дві тисячі танків, дві тисячі літаків, двадцять шість тисяч знарядь. Радянські війська в результаті перемогли величезну фашистську армію, яка складалася з двох німецьких армій, двох румунських, і ще однієї італійської армії.

Сталінградській битві передували інші історичні події. У грудні 1941 року Червона Армія перемогла фашистів під Москвою. Підбадьорені успіхом, керівники Радянського Союзу дали наказ про початок широкомасштабного наступу під Харковом. Наступ не вдався, і радянська армія була розгромлена. Німецькі війська після цього пішли на Сталінград.

Захоплення Сталінграда потрібно було гітлерівському командуванню з різних причин:

• По-перше, захоплення міста, яке носило ім’я Сталіна, вождя радянського народу, міг зламати моральний дух супротивників фашизму, і не тільки в Радянському Союзі, а й у всьому світі;
• По-друге, захоплення Сталінграда міг дати фашистам можливість перекрити всі життєво необхідні для радянських громадян комунікації, які з’єднували центр країни з її південною частиною, зокрема, з Кавказом.

Розгром німецьких військ викликав ослаблення фашистських режимів в Угорщині, Італії, Словаччини, Румунії. Результатом битви стало те, що Червона армія припинила оборонятися і стала наступати, і німецькі війська змушені були йти на захід. Перемога в цій битві була на руку політичним цілям Радянського Союзу, і прискорила звільнення від фашизму багатьох інших країн.

15 лютого - День вшанування учасників бойових дій

     З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів і офіцерів. З них 3360 не повернуться додому ніколи. А тих, хто і зостався живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи..

Афганська війна тривала з 1979 до 1989 рік і стала для СРСР найбільш жорстоким і кровопролитним полем бою, розгорнутим після Великої Вітчизняної війни. Більше 2500 українців не повернулися з Афганістану, 72 людини вважаються зниклими безвісти або потрапили в полон. Отримали поранення більш ніж 8 тисяч українців, 4687 з них повернулися в рідні домівки інвалідами.

Вшановують в Україні та усіх тих, хто брав участь в інших війнах - військовослужбовців, які виконували інтернаціональний обов'язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В'єтнамі, Ефіопії, на острові Куба та в багатьох інших «гарячих точках» світу.

За традицією, в цей день проводиться ряд пам'ятних заходів і урочистих церемоній - покладання квітів до пам'ятних знаків, проведення мітингів, зустрічей з учасниками бойових дій, у храмах і монастирях служаться панахиди за загиблими і померлими учасникам бойових дій на території інших держав.

20 лютого День Героїв Небесної Сотні

Це День Героїв Небесної Сотні, присвячений подвигу учасників Революції Гідності 2013-2014 рр."Обозреватель" вирішив нагадати про ті трагічні для України дні. Відзначимо, що пам'ятний день встановлений указом Президента України Петра Порошенка 11 лютого 2015 року.

У цей день під час Євромайдану на Інститутській вулиці в Києві силові підрозділи режиму біглого президента України Віктора Януковича розстрілювали протестуючих. Всього за день число жертв досягло ста осіб.20 лютого о 22:17 Верховна Рада ухвалила постанову "Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України", низка представників влади заявила про перехід на бік народу.День 20 лютого став переломним в ході подій Революції гідності.

Що таке "Небесна сотня"

В подальшому всіх протестуючих, які загинули під час Євромайдану і в період з 18-22 лютого, назвали "Небесної сотнею".21 лютого 2014 офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників. В цей день на Майдані відбулося прощання із загиблими героями, яких в траурних промовах назвали "Небесною сотнею".Під час прощання з загиблими звучала траурна пісня "Плине кача", яка стала гімном "Небесної сотні".

Всього за час Євромайдану загинули 98 героїв.