УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ВИКОНКОМУ КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
КРИВОРІЗЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІ СТУПЕНІВ №101
ВІДДІЛ ОСВІТИ ВИКОНКОМУ ІНГУЛЕЦЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДІ
Навіть
мертвим
не покину
поле битви
Усний журнал
Підготувала :
Діхтяренко О.С.
Кривий Ріг2018 р
Мета: вшанувати пам’ять героя АТО, прищеплювати любов до Батьківщини, виховувати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.
Сто років мучених надій
І сподівань, і вір, і крові
Синів, що за любов тавровані,
Сто серць, як сто палахкотінь.
Василь Стус
Слово вчителя. Скільки існує світ, стільки й чуємо ми про війни. Загарбницькі, громадянські, визвольні, вітчизняні... Яких тільки назв їм не вигадали! Яких тільки відтінків вони не ввібрали в себе! Та якою б війна не була, вона – це неминуча загибель людей, це біль і страждання, це невичерпне горе матерів, дітей, які стають сиротами. І зараз у ХХІ столітті так хочеться вірити в мир на планеті Земля. Наші душі кричать: “Ні – війні!” Скільки може тривати людська безрозсудність і байдужість?! Скільки може проливатися невинна кров?!
Учень
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Учень
Замовкніть всі: великий час прийшов.
Мовчать в сю мить громи-гармати,
Схилилась наша коругов,
і на коліна стала мати.
Учень
На терезах життя і смерті ми,
І хтось один з них переваже.
Коли життя – гриміть громи!
За волю кожний з нас поляже!
Учень
Скрегоче залізом округа,
Смертю повітря фурчить.
Я знаю той ступінь напруги,
Коли вже ніщо не страшить.
Учень
Святе божевілля атаки
В тобі поглинає все.
Через яри та байраки
Незнавана сила несе.
Учень
Немає ні рідних, ні любих,
Нема ні жалю, ні тривог
Байдужим стаєш до губи,
Могутнім стаєш, як Бог.
Учень
Страшно зустріти смерть.
Страшно – не будьмо лукаві.
В слові там чи в неславі –
Страшно зустріти смерть.
Учень 8
Страшно безсило-малим
Чути себе перед смертю.
Але страшніше, коли
Ні за що вмерти.
Звучить народна пісня „Плине кача“ у виконанні гурту „Піккардійська Терція“( аудіо запис )
Бохонько Сергій. Позивний „Боха“
Людина вмирає не тоді, коли перестає
битися його серце, а тоді, коли про нього
забувають ті, хто його любили.
Ведуча. Бохонько Сергій Сергійович народився 29 січня 1992 року в смт Єрки Катеринопільського району на Черкащині в сім’ї залізничника. В родині було четверо дітей: сестри Катерина та Яна, брат Віталій, Сергій – найменший.
Дуже рано сім’я відчула біль втрати. Ще молодою від тяжкої хвороби помирає мама Наташа. Її відсутність особливо боляче сприймав найменший у родині.
У році Сергій закінчив Єрківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.
Учень. Бохонько Сергій, не кажучи нікому, вирішив піти добровольцем на Схід України. За місцем проживання не вдалося пройти медкомісію, тому поїхав у Нові Петрівці. Повідомив рідним, що йде на війну, коли пройшов медичну комісію. На фронті був 3 тижні.
Учень. З березня 2014-го року Сергій – стрілець 1-го відділення 1-го взводу 2-ї роти спеціального призначення 3-го резервного батальйону Національної гвардії України (батальйон «Донбас»).
18 липня 2014 року. Вранці Сергій Бохонько зателефонував сестрі Катерині. „У мене все гаразд. Переказуй усім від мене привіт. Якщо все буде добре, подзвоню увечері,“ – останні слова, які почула дівчина від брата.
Учень. Загинув Сергій в ніч на 19 липня в бою з терористами поблизу м. Артемівськ (Донецька область). За попередніми даними частина підрозділу попала у засідку терористів під час передислокації особового складу.
Учень. Не ховали сліз туги і однополчани резервіста, які приїхали на похорон. У запеклих боях гвардієць, який мав позивний „Боха“, проявив себе по-справжньому відважним і надійним бійцем. „Справжній патріот України, досвідчений і умілий солдат“, − казали про Сергія командири. А тепер додають: „Справжній герой, який загинув за Україну!“
Учень. Указом Президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., „за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України“, нагороджений орденом „За мужність“ III ступеня (посмертно). Він був щирим патріотом та мужнім солдатом…
Учень.
Не плачте за мною, рідні, не ридайте,
Я не хотів війни, я боронив свій край…
Не плач за мною, сестро, я – герой.
Стояв я гордо, коли снайпер той
Стріляв у голову й таранив груди –
Тоді не думав я – «а що ж з тобою буде?»...
Не плач за мною, рідна, не лий сліз,
Пишайся мною, бо я патріотом виріс,
Ти, тато, лиш за мене помолись,
І не вини себе – у цьому я, напевно, винен..
Я винен, що любив свою країну,
Я винен, що хотів здобути волю…
Але я не хотів стояти на колінах,
Пробач за стільки завданого болю…
Не плач за мною, брате, я у Бога,
Бо кожен, хто загинув за Вкраїну, йде до Нього
Я вже не повернуся, батьку, але знай –
Я стану ангелом і боронитиму свій край…
Слово вчителя.
22 січня 2015 року в Єрківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів імені Героя України В.М.Чорновола було відкрито меморіальну дошку на честь Бохонька Сергія.
Під час відкриття меморіальної дошки від колективу школи в зону АТО було передано Прапор Миру зі словами Т.Шевченка:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде СИН, і буде МАТИ,
І будуть ЛЮДЕ на землі
Слово вчителя. Ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими.примножуйте її славу, бо ми того варті. Слава Україні!
Звучить Гімн України | 
